Про одну з минулих подорожей у Карпати
Отже настав час розповісти про котрусь зі своїх подорожей. Зараз я тимчасово не маю змоги кудись їхати і тому викладаю зі свого архіву зимову подорож у Карпати 2008 року. Це було незабутньо. Саме тоді вдалося вперше побачити засніжені гори як давно мріяв. Вперше тоді став і на сноуборд. Взагалі у тій подорожі було багато отаких “вперше”. З найбільш примітних “вперше” було те, що я вперше спізнився на поїзд і мусив наздоганяти його далі по маршруту. Дякучи друзям у яких був мій квиток, моє місце через спізнення не пропало і я благополучно догнав його у місті Здолбунів. Поїзд вдалося не те що наздогнати а навіть випередити на кілька годин. Бачили б ви очі і вираз обличчя провідника коли пасажир, що спізнився прийшов займати своє місце за кількасот кілометрів від Києва. Незабаром з сусіднього купе прибіг і ще один здивований провідник щоб подивитися на оболтуса який доганяв поїзд і таки догнав. Далі поїздка була вже без таких екстрімів. Спокійно доїхали в гори, спокійно заселилися в найманий будинок, спокійно каталися і весело відсвяткували Новий рік.
Власне, моя вилазка в гори мало чим відрізняється від тих, що були здійснені і ще здійсняться в майбутньому іншими людьми. Ще їдучи в поїзді було важко відлипнути від вікна, за яким пропливали казкові пейзажі гір.
Після висадки з поїзда довелося трошки зачекати на людей, що мали зустріти і відвезти на місце постійної дислокації. Поки нас не забрали влаштували з друзями ревізію на вміст найближчого магазину де був виявлений бомбовий напій під назвою “Закарпатський бальзам”. Ним і грілися в невеликих перервах між спусками з гори. Підтарившись зігріваючим дочекалися авта і рушили.
Жили під час перебування у Карпатах недорого у приватному будинку.
В перший же день вдалося потрапити на гору в с. Подобовець. Є прокат, колиба де смачно годують прямо біля самого бугеля. По прибутті на ту гору на нас чекала прикра несподіванка. Не працював бугель. Але це не стало на заваді кому покататися а кому й попадати.
Таких ялинок в неті навалом але... Але я їх побачив вперше і мимо пройти просто не міг. Зробив кадрик.
Наступний день пройшов вже на іншій горі поблизу Плипівця. З плюсів колиба і готель практично біля бугеля, а мінус того схилу – багато замерзлого кротовиння і деяких ярків неможливо побачити здалеку. Кротовиння – то справжнє зло для початківця. Коли чіпляєшся кантом дошки за таку оказію – 100% падіння з досить відчутним ефектом в районі м”якого місця.
А оце те, що побачив уранці з підніжжя гори. Добре, що людей було небагато і можна було вільно вправлятися у катанні не боячись розкидати лижників як кеглі у випадку невдалого тормозіння.
А це вид на другий бугель який витягує лижників і райдерів до початку більш крутої ділянки траси. Бігло огледівши той схил з огляду на моє вміння кататися зрозумів, що робити мені там нічого.
А на цьому фото вид згори на той же спуск. Лівіше перед ялинками заховався цілий каскад горбиків старанно віддраяними від снігу. Там падало багато народу. Одні падали через те, що не справились з керуванням своїх траспортних засобів а інші щоб не наїхати на вже впавших попереду. Лише ті, хто добре знає трасу і давно вміє кататись проскакували ту ділянку дуже швидко і без особливих зусиль.
З наступних трьох днів відпочинку фоток нема бо майже нічого не фотографував через катання. Лише в останній день піднявся в Пилипівці на гору спеціально аби привезти хоч трошки фоток з Карпат. Спочатку йти було не дуже легко через крутий схил але ближче до вершини він став пологішим. Під час підйому були опмічені ще два підйомники які, певне, запрацюють наступного року – кріселка і ще один бугель.
Бажаючих піднятися до вершини було мало всього пару маленьких компаній по 4-5 людей і ще кілька поодиноких лижників.
А ще з помічених цікавнок було отаке чудо гуцульської техніки. Чого воно туди забрело і з яких причин його там кинули не знаю, але виглядає цей транспортний засіб доволі екзотично. Можу лише висловити здогад, що ним завозили обладнання для підйомників а він поламався на горі де його і було покинуто напризволяще.
Ось такий пейзаж відкривається ще не дійшовши до вершини гори. Щойно закінчуються дерева, якими заросла гора, і відразу починаються шикарні панорами. Хоч і мав штатив - було влінь наклацувать кадрів під склеювання. Дуже вже холодно було.
В той день підніматися було досить легко. На підходах до вершини товщина снігу сягала близько 30 см і зверху покрита товстою людяною кіркою з цупкою як наждак поверхнею. Лише там де росли кущі існувала можливість провалитися і набрати снігу в непристосоване до гірських походів взуття. Кущі було побачити досить легко. Їх обдерті вітром і снігом верхівки відмічали місця де можна було провалитися.
А тут, судячи, зі сліду гарно відірвалися райдери. Їдучи по майже пустій і безлюдній місцевості, мабуть, справжній кайф. Треба якось і самому спробувати. Цього разу чогось не додумався прихопити з собою дошку чи хоча б тарілку.
Піднімаючись угору неможливо йти і дивитися поперед собою коли навколо така краса. Добре, що людство видумало таку штуку як фотокамера!
В деяких місцевих готелях бажаючих катали на отаких от моторизованих штуковинах. Снігоход кльова штука тіко заважає чути абсолютну тишу. Скільки коштує на такому поганяти так і не встиг дізнатися.
Видать тут колись був гарний ліс. Жаль, що Карпатські гори так нещадно вирубують. Місцеві казали що хоча б для часткового відновлення лісу потрібно років 70-80.
Ну не можливо пройти повз таких мальовничих засніжених долин і гір. Хоч на хвильку але мусив спинятися щоб помилуватися краєвидом.
Перейшовши на другу сторону гірського гребеня передумав дертися ще вище з огляду на час. А невеличка групка лижників продовжила сходження до найвищої точки хребта.
А оце та "муха", що періодично мозолила мені очі пару днів перед тим. Вже спускаючись набрів на місце де була розгінна смуга для мотодельтаплана. Було цікаво скільки коштує політати. Спитав. 10 хв = 200 грн а 7 хв = 150 грн. Не дешевим виявилось це задоволення.
Ну а це те, що росло обабіч стежок. Періодично, коли хмари зачіпляються за вершини, рослинність покривається шикарним інеєм. Жаль, що не втрапив на іній а лише на обвітрені залишки.
А це я вже почав спускатися в долину. Побачив цікаве дерево. Не знаю що то таке але плоди/насіння які лишилися на гілячках виглядали дуже екзотично.
Підійшов ближче і сфотав таку гілячку проти сонця. Цікаво вийшло.
У мене все 
до наступної подорожі
